Три основні режими вентиляції укриття

Безпечне перебування людей у захисній споруді залежить не лише від міцності стін, а й від того, наскільки грамотно облаштована система повітрообміну. Саме тому режими вентиляції укриття прийнято поділяти на три основні типи, кожен з яких розрахований на конкретну ситуацію – від звичайного перебування в мирний час до повної ізоляції під час хімічної чи радіаційної загрози. У цій статті розглянемо, як влаштована кожна з трьох схем, чим вони відрізняються та які нормативні вимоги до них висуваються.

Навіщо потрібна вентиляція в укритті

Герметична або напівгерметична споруда швидко перетворюється на замкнутий простір, у якому змінюється склад повітря. При тривалому перебуванні людей знижується рівень кисню, натомість накопичується вуглекислий газ і підвищується волога. Без належного обміну повітря це призводить до головного болю, втоми, зниження концентрації уваги, а в критичних випадках – до задухи.

Крім складу повітря, важливу роль відіграє й комфорт перебування людей: температура, вологість і швидкість руху повітряних потоків. Тому режими вентиляції укриття розробляють так, щоб забезпечити не лише виживання, а й прийнятні умови для тривалого перебування в захисній споруді.

Загальна схема режимів вентиляції

У більшості сучасних укриттів та бомбосховищ передбачено три послідовні режими роботи системи вентиляції. Перехід між ними залежить від зовнішньої обстановки: чи є загроза хімічного, біологічного або радіаційного зараження повітря, чи можна забезпечити приплив свіжого повітря ззовні. Розглянемо кожен режим детальніше.

Режим I – чиста вентиляція

Це базовий режим, який застосовується за відсутності зовнішньої загрози. Зовнішнє повітря подається в приміщення без додаткового очищення – лише через фільтри грубого очищення від пилу. Основне завдання цього режиму – забезпечити достатній обмін повітря та підтримувати комфортні умови для перебування людей: прийнятну температуру, вологість і рівень кисню.

У невеликих укриттях чисту вентиляцію часто організовують за допомогою простих механічних пристроїв. Наприклад, електроручні вентилятори дозволяють забезпечити подачу повітря навіть за відсутності стабільного електропостачання, оскільки можуть працювати як від електромережі, так і вручну.

Режим II – фільтровентиляція

Якщо існує ризик потрапляння в атмосферу шкідливих домішок – диму, пилу, хімічних або радіоактивних частинок – система переходить у режим фільтровентиляції. У цьому випадку зовнішнє повітря проходить через комплекс фільтрів, які затримують небезпечні речовини перед тим, як повітря потрапить всередину укриття.

Для реалізації цього режиму використовують спеціалізоване обладнання. Зокрема, фільтровентиляційні установки забезпечують багатоступеневе очищення повітряного потоку та підтримують у приміщенні невеликий надлишковий тиск, що запобігає проникненню забрудненого повітря через нещільності конструкції.

Режим III – повна ізоляція

Найсуворіший режим застосовується тоді, коли зовнішнє повітря повністю непридатне для подачі всередину – наприклад, за високої концентрації токсичних або радіоактивних речовин. У цьому випадку приплив повітря ззовні припиняється повністю, а укриття переходить на внутрішні запаси.

Тривалість перебування в такому режимі обмежена наявним запасом повітря та можливостями обладнання підтримувати прийнятний склад атмосфери. Для цього застосовують системи, які забезпечують регенерацію внутрішнього повітря – поглинають надлишок вуглекислого газу та вологи, частково поповнюючи рівень кисню. Саме для цього призначені регенеративні установки, які дозволяють подовжити час автономного перебування людей без притоку зовнішнього повітря.

Порівняння режимів та коли який застосовується

Кожен із трьох режимів вентиляції укриття вмикається залежно від рівня загрози й стану зовнішнього повітря. Щоб краще зрозуміти відмінності між ними, варто порівняти основні параметри кожного режиму.

Як видно з таблиці, перехід від одного режиму до іншого відбувається у міру зростання рівня небезпеки: чим гірший стан зовнішнього повітря, тим більше система покладається на власні ресурси укриття, а не на приплив ззовні.

Норми повітрообміну та вимоги ДБН В.2.2-5

Проєктування систем вентиляції захисних споруд в Україні регламентується будівельними нормами ДБН В.2.2-5. Цей документ визначає, зокрема, мінімальні норми подачі повітря на одну особу залежно від обраного режиму вентиляції укриття, вимоги до розміщення повітрозабірних та витяжних пристроїв, а також параметри, яким має відповідати обладнання для кожного з режимів повітрообміну укриття.

Норми враховують кількість людей, тривалість перебування та призначення приміщення. Для режиму чистої вентиляції норма подачі повітря вища, оскільки система працює без обмежень за часом. У режимі фільтровентиляції та повної ізоляції норми повітрообміну розраховують з урахуванням ресурсу фільтрів і запасу кисню, щоб гарантувати безпечний рівень вуглекислого газу протягом усього періоду перебування людей у захищеному приміщенні.

Основні компоненти системи вентиляції укриття

Незалежно від обраного режиму, система вентиляції укриття зазвичай складається з кількох ключових елементів:

• повітрозабірні та витяжні канали, через які здійснюється приплив та відведення повітря;

• фільтри грубого й тонкого очищення, що затримують пил, дим і шкідливі домішки;

• вентиляційні установки (ручні, електричні або комбіновані), які забезпечують подачу повітря;

• герметичні клапани та засувки, що дозволяють перемикатися між режимами;

• прилади контролю – для оцінки складу повітря та тиску всередині приміщення.

Правильний підбір і поєднання цих компонентів дозволяє укриттю оперативно перемикатися між режимами залежно від зміни зовнішньої обстановки.

Як обслуговувати систему вентиляції укриття

Щоб система вентиляції залишалася справною в момент реальної потреби, її варто регулярно перевіряти навіть тоді, коли укриття не використовується. Періодичне обслуговування включає огляд герметичності клапанів і з'єднань, перевірку стану фільтрів та їхню своєчасну заміну, а також тестовий запуск вентиляційного обладнання в кожному з режимів.

Окрему увагу варто приділяти джерелам живлення: якщо основне обладнання електричне, доцільно мати резервний ручний або комбінований варіант подачі повітря на випадок відключення електроенергії. Такий підхід дозволяє гарантувати, що укриття залишиться придатним для перебування людей незалежно від зовнішніх обставин.

Запитання та відповіді

Скільки часу можна перебувати в укритті без вентиляції?

Без роботи вентиляційної системи безпечний час перебування залежить від об'єму приміщення та кількості людей, але зазвичай обмежується кількома годинами: далі рівень вуглекислого газу зростає, а кисню – знижується до небезпечних значень.

Яка мінімальна норма повітрообміну на одну людину в укритті?

Конкретні значення визначені ДБН В.2.2-5 і залежать від обраного режиму вентиляції укриття та призначення приміщення. У режимі чистої вентиляції норма подачі повітря вища, ніж у режимах фільтровентиляції чи повної ізоляції.

Чи можна забезпечити вентиляцію укриття без електропостачання?

Так, для цього передбачені ручні або комбіновані вентиляційні установки, які дозволяють подавати повітря вручну за відсутності електромережі, зберігаючи працездатність системи навіть в аварійних умовах.

Чи потрібна фільтровентиляційна установка для невеликого приватного укриття?

Наявність фільтровентиляційної установки залежить від типу можливих загроз у конкретному регіоні. Якщо існує ризик забруднення повітря шкідливими речовинами, таке обладнання суттєво підвищує рівень захисту навіть у невеликому приватному укритті чи бомбосховищі.